гре́бля — штучна перегорода на річці або іншому водотокові; гать; символ перешкоди; з одного боку греблі вода глибока й тиха, а з другого, — спадаючи з гори, вона клекотить і вирує, тому в народній свідомості гребля асоціюється з нечистою силою («Мутить, як у греблі біс»); кажуть: «Тиха вода греблі рве», тобто вперта праця переборює всілякі перешкоди. В кінці греблі шумлять верби, що я насадила (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 154.