грак (грачи́ха — самиця грака; граченя́ — пташа грака) — інша на­зва гайворона; у цього птаха є своє свято — 17 березня, коли граки за­селяють ліс, і хто народився цього дня, буде турботливим господа­рем; гадали на своє майбутнє за грачиним гніздом: втримається во­но на вітрах та дощах — добре, а коли буря скине гніздо — погана прикмета; підібрана на ріллі гра­чина пір’їнка — кращий оберіг від лихого ока та нечистої сили; з поведінкою птаха пов’язано ряд при­кмет про зміни в погоді, про на­стання весни,— «граки прилетіли рано — весна буде тепла», «граки пасуться на траві — невдовзі задо­щить», «коли граки сідають на землю, то буде метелиця», «коли граки прямо на гнізда летять — весна буде теплою», «побачив гра­ка — весну зустрічай». Од лівого виска він чорнявий як грак (Марко Вовчок); Він граків ловить (М. Номис — про неуважного, роззяву); Тільки граки чорним ланцюгом крил в’язали з світом село (М. Коцю­бинський); фразеологізми: лови́ти гракі́в = ґа́ви лови́ти (див. ґа́ва).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 153.