господи́ня (зменшено-пестливі — господи́нька, господи́нечка) = госпо́дарка — хазяйка в господі, домі, господарстві; у народі господиня оцінювалася за ладом у господі, за достатком у скрині; здавна вона була душею родини, дому, — «господиня в дому — покрова всьому», «без господині хата — що день без сонця», «господиня, коли повна скриня», «у доброї господині і півень несеться»; вважалося, що в хаті має бути одна господарка — «дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті», «де багацько господинь, то ту хату хоч покинь». Де багато господинь, там хата не метена (приказка); Ой хто любить господаря, а я господиню (пісня); Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає, Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 150.