госпо́дар (зменшено-пестливі — господа́рик, господа́рчик господа́ренько) —
1) хазяїн у господі, домі, господарстві; також голова родини, господарства; у народі господаря (передусім заможного селянина) завжди оцінювали прискіпливо, за його працею, — «господаря видно по господарству», «господар на всю губу», «господар з тебе кепський, як з собачого хвоста сито», «справжній господар в руках носить ніж, а у шапці голку», «за добрим господарем і худоба сумує»,«господаря пізнають по воротах». Де господар не ходить, там нивка не родить (прислів’я); Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька (пісня — відгомін дохристиянського обожування небесних світил);
2) (з великої літери) Пан Госпо́дар — давнє язичницьке божество, найстаріший бог Світла або Неба, можливо, Сварог, батько Дажбога; у колядках він гарний, пишний, гордий та багатий; живе на горі на великому дворі, який стоїть на сімох стовпах, обгороджений золотим терном, з дорогими золоченими ворітьми; кругом нього слуги, а він сидить за понакриваними столами, на яких стоять золоті свічі, золоті кубки з вином, лежать калачі з ярої пшениці; на Господареві сорочка як лист тоненька, як біль біленька, випрана в Дунаї, висушена на туровому розі; через калинові та золоті мости до нього приходять у гості боженько — золоте сонечко, місяць, зорі і дрібен дощик; сам Господар ходить у рай по калиновім мосту (див. міст 4); його стрічають янголи; в образі Господаря вбачаємо якогось світлого бога, можливо, Білобога, старого, мудрого і поважного, явно старшого над богинею Сонцем та іншими небесними світилами; богиня Сонце — можливо, його дружина. Ішов, перейшов місяць по небі: Зірниця сестриця каже: «Ходи до мене бога шукати!» Найшли ми бога, Пана Господаря (колядка);
3) (з малої літери) пан-господар — в обрядових різдвяних піснях — хазяїн, господар дому (звичайно господар-хлібороб), до якого шанобливо звертаються колядники (щедрувальники), вітаючи родину з Новим роком і Різдвом Христовим,зичачи їй усіляких гараздів. Чи дома, дома цей пан-господар? Цей пан-господар на ім’я Михайло? (колядка); Щоб і хліб родився, Щоб і скот плодився, Щоб і наш пан-господар Нічим не журився (колядка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 149-150.