горі́ння — піддавання дії вогню, знищення вогнем; у народній сим­воліці — любов; гуляючи в горюду́ба (див.), той, хто горів, вимовляв таку формулу: «Горю, палаю, сер­цем страждаю, кого люблю, тогоспіймаю»; відповідно не горіти озна­чає «не любити»: «Зеленая ліщи­нонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 145.