гороби́на — дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть фонами, а також плоди цього де­рева; має великі лікувальні власти­вості, тому здавна використовуєть­ся в народній медицині; гілка го­робини символізує палицю Перуна (звідси гороби́ні но́чі, тобто грозові; їх спостерігаємо, коли цві­те горобина або коли визрівають її плоди, тобто в середині літа або на початку осені; за горобиною вга­дували погоду й урожай, — «пізно цвіте горобина — на довгу осінь», «урожай горобини — на морози взимку», «горобина рано цвіте — багато вівса буде». Обступили стару, як горобці горобину (Марко Вовчок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 147.