горноста́й = горноста́ль — цінний хутряний звір родини куницевих, а також хутро цього звіра; колись широко водився в Україні і в ми­нулому був об’єктом великого промислу; символ винахідливості в небезпеці; Ігор Святославович у «Слові о полку Ігоревім», тікаючи з полону, біжить горностаєм в оче­ретах; цінне хутро тварини здавна вживали на королівські мантії; руські князі обдаровували один одного горностаями, як і соболя­ми; у деяких весільних піснях, гор­ностай — це птиця: «Летів горно­стай понад став, Попускав пір’яч­ко на весь став». Гаєм-маєм, лебедем-Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм (Ю. Федькович); Вода сосну підмиває, горносталь корінь під’їдає (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146.