го́ни — спочатку — довжина зо­раного поля, а також зорана ділян­ка в довжину, яку називають пере­гі́нною; згодом — старовинна на­родна міра довжиною від 60 сажнів (невеликі гони) до 80 сажнів (се­редні гони), 120 сажнів (добрі го­ни) і навіть 160 сажнів (в Одесько­му повіті); про гони вже згадується 1586 р. в писемних пам’ятках. Чия пшениця, що довгі гони? (П. Чубин­ський); Той змій та такий був силь­ний, що за гони до себе не підпускав, так диханням і побивав (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 143.