Голо́дна кутя́ — третя кутя після різдвяної та новорічної, що припа­дає на вечір перед Богоявленням (Водохрещами), або на другий Святвечір (5/18 січня), коли цілий день постять, а на вечерю подають тільки пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар; після вечері діти «проганяють кутю», го­ворячи: «Тікай, кутя, із покуття, А узвар — іди на базар, Паляниці, лишайтеся на полиці»; коли «кутю проганяли», батько присмалював дітям чуби, — «щоб вовка не бо­ялися» (можливо, звідси відома приповідка «не бачив ти ще смале­ного вовка»); виносили пізно вве­чері «дідуха» в сад і спалювали йо­го, ніби розправляючись із зимою; попіл дівчата висипали на город,— «щоб огірки родили»; на Голодну кутю, яку в Галичині та деяких ін­ших місцях називають Ще́дрий ве́­чір, а в Карпатській Україні — Ба­́бин ве́чір, виконують ті самі обря­ди, що й на Багату, але вже не так урочисто; існує народна прикме­та,— «якщо на Голодну кутю був сніг — буде й гречка».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 141.