годи́на —

1) тепла, суха, сонячна погода (див.); протилежне него­да; час, особливо цінний для хлі­бороба («Відстанеш годиною — не здоженеш родиною», «Година платить, година тратить»;

2) пев­ний період часу, певна пора, пев­ний момент; уживається зазвичай з означеннями, наприклад: до́бра годи́на («І за доброї години ожидай лихої днини»; благословляють: «Господи, благослови! У добрий час!»); чо́рна (ли́ха) годи́на(відкла­дай на чорну годину, тобто «на важ­кі дні, часи»); у Т. Шевченка «Ду­ми мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте ви мене у лихій годині»; добра година приписувалася Бого­ві, а чорна (лиха) — чортові (звідси одна з назв чорта — лиха́ годи́на, проклинають: «Побила б тебе лиха година!»); сме́ртна годи́на — смерть, кончина;

3) Су́дна (Су́дня) годи́на див. Су́дний день.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 139.