глід — колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту; також плоди цієї рослини; має численні різно­види; росте в лісах та на узліссях у лісових і лісостепових районах України; цвіте у травні-червні; ви­користовується у народній меди­цині; здавна рослина вважається еліксиром бадьорого духу та здо­ров’я; додає розуму й обачливості; заради міцного кохання радили пити чай із квіток глоду; відьми, ворожбити, знахарі знали нібитосекрети напоїв з глоду й прихову­вали їх; напої вживали на свята Нового року, Коляди, Калити, Колодія та ін.; рослина має охо­ронну силу — з глоду виготовляли амулети (найчастіше хрестики); глід нібито не давав покійникові стати упирем; вірили, що палицею з глоду можна прогнати диявола, а вбити — ножем з деревини рослини. І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Часник, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці(І. Котляревський); В ряснім намисті червоніє глід (О. Ющенко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.