глузува́ння = глум — злісні жар­ти, дотепи; висміювання перев. фізичних вад людини з метою її принизити, образити; звичай глу­зування існував у військах князів­ської Русі з метою принизити та спровокувати противника; глузи — насміхи; фразеологізм: взя́ти (під­ня́ти) на глу́зи (на глум) — почати злісно сміятися, кепкувати з когось. На обличчі в мене сором од докору, глузування (П. Куліш). Старе скаже на глум, а ти бери на ум (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 138.