ги́чка = гич — стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина; символізує волосся, тому кажуть: «Обскуб йому гичку!» або «Ухопив його за гичку»; оскільки зрізане бадилля швидко в’яне, то символізує жіноче нездоров’я («як гичка», «перевелася на гичку»).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135.