гарбу́з (зменшено-пестливі — гарбу́зик, гарбузе́ць; збільшені — гарбузя́ка, гарбузи́ще) — городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами, а також плід цієї рослини; народний символ відмови у весільному обряді сватання: дівчина, відмовляючи парубкові, за якого її сватають, підносить йому гарбуза (звідси гарбуз став і легкою лайкою — «гарбуз твоїй матері», «гарбуз батькові твоєму печений!», «гарбуз мамі, а татові диня!»); тому народ застерігає: «Глядіть, щоб вам гарбуза не піднесли!», «Коли б вам гарбуз не покотився!» або й бажають: «Бодай вам гарбуз стелився!»; символіка рослини, можливо, якимось чином пов’язана з її властивостями; вживання гарбузових страв заспокійливо діє на організм, стримує статевий потяг; можна думати, юнак, якому судився гарбуз, вимушений був пригоститися ним, унаслідок чого інтерес до дівчини пропадав; це було не стільки образливо, скільки тактовно й мудро; разом з тим у давніх піснях виступає символом господаря, голови роду і самого роду як такого: «Хто любить гарбуз, гарбуз, А я люблю дині, А хто любить господаря, А я господиню»; «Котиться гарбуз по городу, Питається свого роду: — Ой чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?». По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний); Червоновидий, як гарбузик (Грицько Григоренко); Вид — як волоський гарбузяка (Ганна Барвінок); фразеологізми: да́ти (підне́сти) гарбуза́ — відмовити тому, хто сватається; діста́ти (покуштува́ти, з’ї́сти) [пече́ного] гарбуза́ — одержати відмову під час сватання. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбузів давала (казка); Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж до Львівської землі (Остап Вишня); прикметник: гарбузо́вий — у сполученнях: ро́дичі гарбузо́ві, ді́ти гарбузо́ві — вказує на некровних (несправжніх) родичів, дітей. Діти мої гарбузові, чи ви хворі, чи здорові!
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 131-132.