гарба́ (зменшене — гарби́чка) високий віз на двох або чотирьох колесах, призначений для перевезення снопів, соломи, сіна. Не скрипіли з поля важкі гарби з золотими снопами (О. Гончар); здавна необхідне знаряддя селянського господарства; в гарбу запрягали звичайно волів; щодо жінки символізує незграбність, огрядність, неповороткість.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 131.