гайдама́ка —

1) учасник народ­но-визвольної боротьби XVIII— початку XIXст. на Правобережній та лівобережній .Україні і ірити польсько-шляхетського та мос­ковського гніту; назва походить з турецької мови, де означає неспокійну, бунтівливу людину; у народі називали колія́ми, левенця́ми, у Галичині — опри́шками. Та все га­разд, та все гаразд, усе хорошенько, Виглядають гайдамаки з-за гори частенько (пісня); Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки (Т. Шевченко);

2) солдат особли­вих частин Центральної Ради, а та­кож загонів С. Петлюри та гетьмана П. Скоропадського (1918 — 1920).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 127.