віншува́ння — урочисте поздоровлення, вітання; народна творчість багата на вітальні формули-вислови: «Віншую вас цим Новим роком», «Здорові будьте!», «Здоровенькі будьмо та себе не гудьмо!», «Скільки літ, скільки зим [минуло]!», «Хліб-сіль!», «Добрий вечір добрим людям!»; серед них багато жартівливих, іронічних, каламбурних: «Здрастуй хоч такий, коли кращого немає!», «— День добрий! — День добрий, з ким добрий, а з вами не порадна година!», «Віншую, віншую, бо пироги чую»; на Гуцульщині — весільний обряд, що йшов услід вінкобран, тобто передавання молодому вінка, сплетеного в молодої, після того як молодому вже була пришита «квітка» до кресані, а молода отримала свій вінок; обряд символізував кінець парубоцтва.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 98.