віне́ць — корона, яку тримають над головами молодих під час об­ряду вінчання, а також сам цей об­ряд (звичайно відбувається у неді­лю); див. ще ца́рський віне́ць. Одчи­ни ворітця до кінця, іде твоя сес­триця до вінця (пісня); Як не любляться серця, не треба попа і вінця (приказка); фразеологізми: розчеса́ти косу́ до вінця́ — втратити дівоцтво; става́ти під віне́ць — він­чатися, одружуватися.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 96.