війя́ = війє́ —

1) дишло у воловому возі, зокрема чумацькому. Один чумак занедужав, на війє схилився (пісня); Лаврін сидів на возі, спус­тивши ноги на війя (І. Нечуй-Левицький);

2) колода для впрягання двох пар волів; нею з’єднуються ярма сусідніх пар.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 94.