ву́зол (зменшене — ву́злик, ву́зличок) — петля, затягнута на мотузці, шнуркові, линві тощо; символізує перешкоду; у народі здавна має магічну силу — може зав’язати те, на що загадано (перев. зі злим наміром), тому молодих у «коморі» свашки пильно оглядають, щоб часом на них не було якогось вузлика; при пологах розв’язували на породіллі й навіть розплітали волосся, щоб не було труднощів при народженні; при смерті також здавна існує звичай розв’язування вузлів; до нашого часу зберігся звичай зав’язування вузликів — «на пам’ять»; ідея вузла (тобто чогось зав’язаного) лежить в основіідіоматичних виразів: зав’яза́ти вік (світ) — зіпсувати, знівечити життя («Зеленая ліщинонька проти сонечка зів’яла, Молодая дівчинонька козакові світ зав’язала»); зав’яза́ти го́лову — вийти заміж, коли голова назавжди покривається очіпком; див. ще Спа́сова борода́.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 120-121.