ву́гіль — недопалене дерево; здавна вживався у магічних обря­дах, зокрема з лікувальною метою (відомі обрядодії над хворим «вуг­ля вгасити» та «вугля скинути»); вживали також з очищувальною метою та від зурочення; на вуглі ворожили — як для злих чарів, так а на врожай; символізує також ті­лесні пристрасті, коли кажуть: «Вугіль і в попелі тліє» (про при­страсті в старому тілі, пop. ще: «У старе вугілля чорт дує»); символіку згаслих пристрастей передає вислів: «У зимне вугля дарма дути».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 120.