вру́на (уру́на) —
1) = врунь — густі сходи посівів; руна; слово походить від рунь «пророчий знак». І врунь зелена кущиться за обрій (А. Малишко);
2) густа вовна з овець (від слова ру́но).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 119.