во́лость —
1) у Київській Русі — територія, підпорядкована єдинійвладі (князя, монастиря тощо; не випадково слово во́лость походить від «власть»); назва прийшла на зміну первісній — земля́; з XI— XIIIст. — територіально-адміністративна одиниця;
2) в Україні (з 1861 до 1929 — 1930 pp.) — адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту. Тимчасом на селі завелись нові порядки;вже завели волость (І. Нечуй-Левицький);
3) приміщення волосної управи. Становий з посередником вийшли з волості, стали на громаду гримати (Панас Мирний).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 111-112.