воло́ка —
1) вовняний мотузок або ремінець, яким зав’язують постоли та обв’язують онучі на нозі. Онучі, постоли, волоки Шпурлялись (І. Котляревський); Пішов би я танцювати, волоки порвуться (пісня);
2) в Україні XV—XVIIст. — ділянка землі площею близько 16,8 га; служила земельною мірою.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 111.