во́лок — невелика сітка з матнею для ловлі риби в неглибоких міс­цях; у давнину — також назва міс­ця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали («волочи́ли») від однієї до другої човни та вантажі; на­приклад, один з найстаріших во­локів (за часів Київської Русі) був від верхів’я Дніпра до Ловаті як шлях до Балтійського моря. Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 111.