во́зду́х — покривало на святі да­ри, тобто для церковного посуду з причастям: здавна піднесення свя­щеником воздуху, тобто відкри­вання святих дарів, служило по­чатком найважливішої частини служби Божої, так званої євхаристійної молитви. Ксьондз вичисляв далі: — Воздухи — як шмати. Сорочка на престолі — мов у смолі ку­пана. Ризи — сором убрати на себе (Г. Хоткевич).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 110.