во́вна — овеча шерсть, що здавна мала велике значення в господар­стві й народних промислах; сим­вол добробуту, заможності, багат­ства, тому про людину, що забага­тіла, казали: «Вже по нім вовна по­росла»; коли вперше стригли дівчинку, то саджали на виверну­тий кожух, — «щоб скоро коси росли», а коли хлопчика, то на го­лу лаву, — «щоб чуб не скоро ріс»; у весільному обряді — молодих са­джали «на посаді» на вивернутий кожух і співали: «Ой будь, зятю, багатий, Як той кожух пелехатий»; «гречана вовна» символізує нісе­нітницю, тому кажуть: «Наговорив (наказав) три мішки (сім мішків) гречаної вовни». Із нього добра, як з козла — ні вовни, ні молока (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 104.