вир — за народними уявленнями, місце, яке пов’язує «той» і «цей» світи; спорідненість слів вир і ви́рій підтверджує символіку виру як входу в інший простір; місце перебування демонів (ви́рників, виро́вників); символ смертельної небезпеки, тому кажуть: «у сам вир попав», тобто в найнебезпечніше місце.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 86-87.