виногра́д = виногра́дна лоза́ —
1) південна витка кущова рослина з широким листям та вусиками, з плодами, зібраними в фона; у народній культурі рослина наділена ознаками святості; перша культивована рослина, згадувана в Біблії; символ щастя, веселощів, життєвої ниви й краси новоствореної родини; у весільному обряді мав символічне значення Райського (ідеального) дерева, що символізує родину: «Ой плило, плило Райське дерево, Ой, як приплило край із Дунаю, та й ся приймило, корінь пустило, Красно зацвіло, А як зацвіло — вино зродило» (В. Гнатюк); виноградний сік — «кров Божа»; рослина символізує плодючість; з виноградної лози виготовляли весільні вінки, нею прикрашали весільні хліби; наречену обсипали, крім усього іншого, сушеним виноградом, щоб у неї були діти; кидали лозу в купальське вогнище; хто перескочить, скоро одружиться; освячували лозу у Вербну неділю і нею, як і вербовою, здійснювали ритуальне биття, що приносило щастя, удачу, а також плодючість худоби;
2) сад-виногра́д див. сад 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 86.