[весі́льний] по́їзд — ряд возів, саней і т. ін., що їдуть з учасниками весільного обряду, а також гості, родичі, що йдуть за молодим та молодою при виконанні весільного обряду; поїзд могли зупинити по дорозі біля будь-якої хати, виносячи стіл на дорогу і тим самим вимагаючи викуп у молодого за молоду (могорич); за повір’ям, усіх учасників по приїзді переводять через вогонь, щоб очистити тих, хто приходить до іншого роду. По шлюбі весільний поїзд зараз рушив до Дем’янчишиного дому (І. Франко); Весільний поїзд зупинився перед столом, Павло з молодою та дружками підійшли до столу (В. Кучер).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 79-80.