весе́лка = весе́лиця = ра́йдуга = ра́дуга (зменшено-пестливі — весе­́лонька, весе́лочка) — дугоподібна різнобарвна смуга, що з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; символ посередництва між небом і землею; у народі здав­на вважалося, що воду з річок до неба подає веселка-райдуга (цим шляхом ангели сходять з неба на­бирати воду з річок), тобто простя­гається «в рай дуга» (див. ще міст 4):вода йде в хмари, а звідти падає дощем; за повір’ям, «райдуга воду бере на дощ»; райдуга символізує дугу, коромисло у народних загадках: «Два моря на дузі висять», «Поміж двох морів вигнутий міс­ток лежить»; існує народна при­кмета, — висока кругла райдуга — на погоду, низька, смугаста — до негоди. Веселиця воду п’є (приказ­ка); Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду по­зичає (Т. Шевченко); Ой, знати, знати, хто господиня; в неї в світ­лиці, як у веселиці (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 78.