ве́рша — сплетена з лози рибо­ловна снасть, що має форму лій­коподібної корзини; у переносно­му розумінні — зневажливо про пащекуватий рот; кажуть: «От роззявив вершу!»; символізує також зарозумілість: «Насміялась верша болоту, коли оглянеться — й сама в болоті» (М. Номис). Раки, лізьте в вершу (М. Номис); Сміялась вер­ша із сака, бо (коли) й сама така (прислів’я); Роззявив рот, як вершу (М. Номис); Роз’їхавсь, як верша (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 78.