ва́тра (зменшено-пестливе — ва́терна) — вогнище, багаття. Ой там на леваді ватерка ся курить (Я. Головацький); у сполученні: жива́ ва́тра — вогонь, який добувають тертям двох шматків дерева; добувався ватагом на полонині для розведення вогню в помешканні пастухів і для обрядових дій над худобою, що, за повір’ям, оберігає це помешкання.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 66.