вальо́к — грудка мокрої глини для обмазування стін або замішаної з соломою для споруджування глиняних будівель. Озирнувся Кирило — серед хати, наче вальок глини, лежала Пріська (Панас Мирний).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 63.