в’я́тичі (одн. ч. в’я́тич) — старо­давнє східнослов’янське плем’я, що мешкало над річкою Ока та Москвою-рікою; його християні­зація почалася значно пізніше від інших східнослов’янських племен — з XII ст. і йшла досить поволі, тому тут довго тривало двоєвір’я.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 122.