біл-ка́мінь — в українських народних казках і поезії — мармур. Копитами [кінь] біл-камінь лупав, Біл-камінь лупав, церкву мурував (пісня); див. ще ка́мінь.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 39.