бу́ча — сварка, колотнеча; вели­кий крик, шум, галас, шарварок, веремія. Зчинилась була буча нема­ла: поспільство свого козацтва рі­шатись не хотіло (П. Куліш); фра­зеологізми: зби́ти бу́чу— зчинити галас, шум; бу́ча за ону́чу — сварка, колотнеча з дріб’язкового питан­ня. За онучу збили бучу (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 61.