бурку́н-зі́лля = бурку́н [бі́лий] (пестливе — бурку́нчик) = буркови́на — лугова й лісова трава з вузьким трійчастим листям і дрібними квітками; використовується в народній медицині; буркуновий чай допомагає позбутися кашлю, лихоманки, безсоння; існує народна прикмета, — буркун перед дощем виділяє різкий запах; символ вірності (у А. Метлинського: «Ой стелеться мені широкий лист та бурковина»); про жінку, яка тужить під час розлуки за чоловіком, співають, що вона «б’ється, як буркун-зілля в’ється»; в іншій пісні дівчина, застерігаючи свого милого, співає: «… бурковина стеле; Не ходи, козаче, на улицю без мене! Косарики косять — бурковина в’яне; Не люби іншую, бо серденько в’яне!». Ой на горі буркун родить, До Килини Микола ходить. Ой роди, роди, буркунчику, Ой ходи, ходи, голубчику. Ой роди, роди, не схиляйся, Ой ходи, ходи, не спізняйся (пісня); В огороді буркун-зілля по тичині в’ється (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 60.