бур’я́н (зменшене — бур’яне́ць) — некультивована трав’яниста рослина; шкідник культурних рослин; символ запустіння, занедбання; у Т. Шевченка — все чуже, вороже, шкідливе на українській ниві, що приглушує, вбиває розвиток національного життя: «Заснула Україна, бур’яном укрилась»; існує прикмета: «Коли влітку високі бур’яни, буде багато снігу»; також весняна (й літня) городня зелень, що йде в їжу. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур’яном (пісня); Одарочка та Дем’ян побилися за бур’ян (прислів’я — про злиденних чи бідних людей, які сперечаються ні за що, за дрібницю); Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець, та й ситий чоловік (М.Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 61.