бук (деревина бука — бучи́на) — листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною (ка­жуть: «Коло бука великая мука»); символізує стійкість, міцність, ве­личність («Із-за буків і лісу не видно»); у значенні «ціпок, палиця, кий» фігурує в народних приповід­ках як символ твердості і як зна­ряддя покарання; за народними прикметами, — «як бучина змок­ріє, то ся зима змерзіє», «як з бу­чини сиплються окрушини, то м’яка зима буде»). Як не даси з просьби, то даси з принуки, чого просьба не докаже, то докажуть буки» (М. Номис); Буком того, хто не боронить свого (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 58-59.