бугила́ = богила́ — трав’яниста рослина з родини зонтичних із солодким стеблом; символ занедба­ності, занехаяння. Ітвій барвіночок хрещатий заріс богилою (Т. Шевченко); Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 57.