бугай —

1) племінний бик; за­звичай виступає об’єктом тради­ційного порівняння: здоровий, як бугай;символізує плодючість, тво­рення. Запряжу бугая, куди люди, туди й я; запряжу я й другого: «Сі­дай, жінко-небого!» (М. Номис); Бугай товче рогами (Л. Глібов);

2) болотний або річковий птах ро­дини чаплиних, що відзначається криком-гудінням, тому кажуть: «Гуде, як бугай у болоті». Гукає невидимо бугай-птиця в очереті (Г. Хоткевич);

3) старовинний му­зичний інструмент у вигляді ба­рильця, різновид басолі; звук його нагадує ревіння бугая, оскільки один з виконавців тримає бариль­це, а другий посмикує вологи­ми (змоченими квасом) пальцями обох рук за пучок волосу;

4) буга́й скаже́ний — рід народної дитячої гри; бугаєм (або волом) називають також один з ударів палицею у грі віл (див);

5) бугає́ве молоко́ див. молоко́ 4.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 57.