бу́блик (зменшене — бу́бличок) — традиційний український виріб із заварного тіста у вигляді круглого кільцеподібного кренделя; в’язки бубликів були неодмінним товаром старовинних торгів, добрим гостинцем для дітей, тому й у казці мовиться: «Ось тобі казка, а мені бубликів в’язка», «Кому казка, а кому і бубликів в’язка»; бублик був також об’єктом жарту, — «бублик — не хліб», «чудний [як] бублик: кру­гом об’їси, а всередині нема нічого (а всередині дірка)»; це можна ро­зуміти і як символіку беззмістов­ності. Пили горілку до ізволу і їли бублики (І. Котляревський); Продавала бублики козакам, Вторгува­ла, серденько, п ‘ятака (Т. Шевчен­ко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 56-57.