бриль (зменшено-пестливі — бри́лик, бри́личок, бриле́ць) — голов­ний убір з широкими крисами; плетений із соломи у різний спо­сіб: рівною широкою стрічкою, а також у зубчики, в луску, косич­кою; у різних регіонах України по-різному оздоблювалися: чорною стрічкою, квітами, ґерданами та півнячим чи павлиним пір’ям. Сердешненький! Книжечки складає У торбину і бриль бере (Т. Шев­ченко); На йому [Мині] була чорна свита, накинута наопашки, солом’яний бриль, біла сорочка і червоний пояс (І. Нечуй-Левицький); У дов­гих і коротких бородах, у широких балахонах з брилями аж на потили­ці, в’ються вони [пани] кругом па­нянок (Панас Мирний); у сполу­ченні: про́сти́й бри́ль — солом’яний капелюх з широкими криса­ми, пошитий з гладкої, рівної, не зубчатої солом’яної тасьми.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 55-56.