брехня́ = непра́вда — свідоме й злісне викривлювання дійсності на шкоду кому-, чому-небудь; споконвіку народ засуджує брехню й брехунів: «Вдача собача: не брехне, то й не дихне», «Брехня на столі, а правда під порогом»; на противагу правді брехня багатолика: «Брехні много, а правда одна», «Брехень багато, а правда одна», тому застерігають: «Брехня правдою живе», «Брехні без правди не буває»; від брехні застерігає й апостол Павло: «Не кривіть словами один проти одного», бо сам Христос назвав її ділом диявола; не випадково в народі ходить примовка: «Бреши, бреши, гаразд заверши, під кінець правду скажи та й забожись»; правдоподібна брехня найпідступніша: «Воно правда, та брехнею дуже пахне», «Коли не бреше, то правду каже», «Проти дня брехня, а проти ночі правда». Я ніколи не брешу, хіба часом неправду скажу (приказка); Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 55.