борщ (зменшено-пестливі — бо́рщик, бо́рщичок; збільшені — борщи́сько, борщи́ще) — національна рідка страва, що вариться з посічених столових буряків (раніше перев. заквашених), капусти з додатком картоплі та різних приправ; у різних регіонах України є свої різновиди борщу, пор. полтавський борщ з качкою; якщо до борщу додається м’ясо і його засмажують або затовчують салом, тоді це гаряча перша страва; якщо борщ пісний (з квасолею, грибами або рибою, засмажений на олії), тоді його можна споживати і в холодному вигляді; улюблена страва українців, символ достатку, тому кажуть: «Борщ — всьому голова», «Борщ, капуста — хата не пуста», «Борщ та каша — мати наша», «Борщ — найкраща страва»; виступає об’єктом народних жартів: «Борщ, аж жмурки встають», «Борщ такий, аж туман устає», «Гулять, так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ», «Добрий борщик, та малий горщик», «Свищі в борщі», «Сьогодні борщ жонатий» (тобто є й каша); часом за жартом криється влучна характеристика або глибокий філософський підтекст: «Він любить чужі борщі пробувать», «Гіркий світ і квасний борщ», «Де велика рада, там пісний (рідкий) борщ», «З ним борщу не звариш», «їж борщ з грибами, держи язик за зубами»; якщо ж чуємо вираз «трапиться на віку варить борщ і в глеку», кожному зрозуміло, що йдеться про життя, в якому трапляються всілякі складні ситуації; в Україні — одна з головних страв (кажуть: «Борщ — хазяїн», «Борщ — найстарша страва»); був обов’язковим у поминальному обіді, який звали гарячим обідом, — «щоб дідам пара пішла, щоб з парою душа відлетіла»; під час Святої вечері подавали пісний борщ, а на Великдень — м’ясний; борщ згадується у дитячих закликах дощу: «Дощику, дощику, зварю тобі борщику». Не поцурайтесь хліба-солі. Борщу скоштуйте, галушок (І. Котляревський); Наша пані чорнобрива борщу-каші наварила (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 51-52.