борода́ —
1) (зменшено-пестливе — борі́дка, борі́донька, борі́дочка) у чоловіків — волосяний покрив на нижній частині обличчя; символізує чоловічу гідність, мужність, втілення життєвої сили, росту, плодючості, згодом старість, але молодість душі («Борода сива, та душа красива»); не завжди означає мудрість, серйозність, розум, тому іронізують: «Борода не робить людину мудрою», «Борода велика, а розуму мало», «В бороді гречка цвіте, а в голові на зяб не орано»; уживається в традиційних казкових прикінцевих висловах: «По бороді потекло, а в рот не досталося (не попало) (а в роті не бувало, та в роті не було, а в роті сухо було)»; у народному світосприйманні борода здебільшого атрибут Бога, святих угодників, деяких казкових і міфологічних героїв; заборонялося залишати на ніч не допрядену куделю, — «у діда борода виросте»; якщо куделя намокне, кажуть: «Борода козлина, чортова» (у народному уявлення чорт, як правило, «лисий», «голенький»); за повір’ям, якщо священик не помаже миром підборіддя хлопчика, у того ніколи не виросте борода. Борода виросла, та ума (а розуму) не винесла (М. Номис); Ой не піду за старого — бородою коле (пісня); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Т. Шевченко); фразеологізми: Бо́га за бо́роду вхопи́ти (впійма́ти) — здійснити те, що видається неможливим; сивина́ в бо́роду, а чорт (біс) у ребро́ — про залицяння немолодого, підстаркуватого чоловіка;
2) підборіддя, нижня щелепа;
3) див. Спа́сова борода́ = борода́ Во́лоса = Во́лосова (Іллє́ва, Ілько́ва) борода́;
4) ца́рська борода́ (борі́дка) = нічна́ красу́ня — багаторічна трав’яниста рослина родини ночецвітих; культивується як декоративна;
5) ца́пова борода́ див. цап.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 50.