боло́то = багно́ — грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом; трясовина; символ морального бруду, дрібних матеріальних інтересів на противагу високих пори­вів духовності («Сидить, як чорт на грошах у болоті»); народну припо­відку «Не сміється вода з болота, тільки болото з води» І. Франко пояснює так: «Бо звичайно так бу­ває, що все морально брудні люди намагаються стягнути чесних лю­дей у болото, а не навпаки, все дурні сміються з чесних та розум­них, називаючи їх «наївними» та «ідеалістами», а не навпаки»; цю саму символіку І. Франко вбачає й у приповідці: «Вже мені й вух не видно з того болота»; це саме вба­чає й Т. Шевченко, коли закликає: «Умийтеся, образ Божий Багном не скверніте» або ще: «Заснула Україна. Бур’яном укрилась, цвіл­лю зацвіла. В калюжі, в болоті сер­це прогноїла»; болото, за давніми віруваннями, асоціюється з нечис­тою силою («В болоті доброї води не напитися», «В тихому болоті чорти водяться», «Де болото, там і чорт сидить»), тобто це небезпечне і нечисте місце, де водяться чорти і взагалі всяка нечисть; характерне замовляння від злих сил: «Кури-куриниці, візьміть Йванкові ніч­ниці, несіть на мохи, на болота»; недарма був звичай викидати «не­чисті» речі й сміття в болото. Аби болото, а жаби будуть (прислі­в’я); Кому болото, а кому злото (І. Франко); Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде (припо­відка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 49.