божни́к (зменшене — божничо́к) = божни́ця (зменшене — божни́чка) — поличка на покуті з образами (іконами); у сполученні: рушни́к-божни́к — декоративний рушник для прикрашання образів (ікон), які на Східній Україні звуть ще богами; звичай прикрашати ікони рушниками спостерігаємо і в українських церквах; оскільки божник розміщують на покуті, то й рушник на ньому зветься покутником або набожником; останній у дохристиянський період був ритуальним рушником, що прикрашав красний кут (кутній вугол); див. ще ву́гол 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 48.