богосло́в —

1) фахівець із бого­слов’я; той, хто присвятив себе ви­вченню богослов’я. Богослов, та не однослов (М. Номис);

2) вихова­нець духовної семінарії класу богослов’я (до 1868 р.). І дарував же мені Бог таке дитя, такого сина! І богослов уже (Т.Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 45.